Опис досвіду
з розв’язання педагогічної проблеми,
над якою працюю як класний керівник
з розв’язання педагогічної проблеми,
над якою працюю як класний керівник
Тема досвіду
|
«Формування морально-духовної та життєво компетентої особистості, яка успішно самореалізується в соціумі, як громадянин, професіонал».
|
Автор
|
Купчак Оксана Мирославівна
|
Сфера застосування
|
Шляхи реалізації програми:
здійснення системи позакласних виховних заходів із використанням громадськості; іноваційних видів роботи, методів і прийомів, наповнених цілеспрямованою вмотивованою активною діяльністю учнів спільно з батьками та представниками громадськості;
здійснення соціальних проектів (індивідуальних і колективних).
діяльність учнівського самоврядування.
мікроклімат у дитячому колективі.
|
Актуальність
|
В умовах розбудови української державності надзвичайно актуальною є проблема "Формування морально-духовної та життєво компетентої особистості, яка успішно самореалізуєтьсяв соціумі, як громадянин , професіонал", що зумовлено пошуком оптимальних шляхів підготовки їх до самостійного життя. На сьогодні в Україні спостерігаються негативні тенденції в усіх сферах життєдіяльності людини: високий рівень безробіття, деградація моральних цінностей, соціальна дезадаптація, низька правова захищеність дітей, підлітків та їх сімей, що призводить до низького рівня життєвих ідеалів молоді. Учитель моделює майбутнє суспільство, а ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності справжнього педагога є виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Це є одним із ключових завдань сучасної школи, що визначено державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) та основними орієнтирами виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів (Наказ МОН молодь спорт №1243 від 31.10.11).
|
Наукові концепції та теорії
|
Реалізація нової освітньої парадигми в Україні викликає потребу в оновленні змісту навчання й виховання школярів. Особливе значення надається проблемі формування їхньої соціальної компетентності.
З розвитком людства зміст, форми і методи виховання дітей постійно змінюються. Але, на жаль, передача духовної сутності й культури повсякчас наштовхується на низку майже нездоланних перешкод.
Духовне виховання – це система, уклад життя в родині й школі. В українців традиційне виховання пов’язане із релігійністю. Мораль – це вираження духовності, регулятор поведінки особистості.
XVIII століття дало Україні Григорія Сковороду. Він міцно поєднував у собі українські виховні традиції, був добре обізнаний із філософією Заходу. На чільне місце ставив виховання душі, зокрема прищеплення таких чеснот, як мудрість, внутрішня свобода, спокій, любов до природи.
У педагогічних поглядах Сковороди визначають кілька важливих позицій: а) глибоку віру в Бога; б) єдність поглядів і способу життя; в) зневагу до матеріальних і тілесних насолод; г) прагнення до духовних цінностей; д) красу, гуманізм, щирість. Г.Сковорода відзначав, що людина, пізнаючи себе і Бога в собі, відкриває любов, яка є першоосновою світу, рушієм життя. Він писав: «Серце – корінь життя, обитель вогню і любові».
Плекаючи свої найкращі національні традиції, українська молодь мусить не тільки плекати загальноморал ьні ідеали, а й активно боротися за них.
Основу своїх поглядів на ідеал українського національного виховання видатний український учений, педагог, психолог, професор Г.Ващенко поклав закони віри в ідеали добра, намагання творити це добро. Г.Ващенко рекомендував остерігатися мистецтва бездуховного.Людина – це не тільки розум, а й доброта, співпереживання, любов, добрі почуття.
Важливим елементом формування культури особистості В.О.Сухомлинський вважав засвоєння вимог, правил, норм поведінки, у яких розкривається «азбука моральної культури». Організована виховна діяльність вступає у взаємодію із впливом на особистість інших факторів і перш за все – соціального середовища.
Намагання прищепити дитячій душі доброту і гуманність передбачає докорінну перебудову методів сімейного виховання і основ навчального виховного процесу в сучасній школі. Тут потрібна активна діяльність, яка б давала змогу дитині втілювати в життя свої погляди. Власна доброчинна діяльність, передусім у рамках позакласних заходів, глибоко позначається на душі дитини. В.Сухомлинський у своїй виховній роботі на перше місце завжди ставив не слова, не свідомість дитини, навіть не віру в добро, а вчинки.
У житті часто доводиться зіштовхуватись із грубістю, недбалістю, байдужістю, злом. Тоді мимоволі спадає на думку: а хто батьки цієї особи, які педагоги її вчили?
Григорій Сковорода зауважував: «Любов виникає з любові; коли хочу , щоб мене любили, я сам перший люблю»
Софія Русова звертала увагу на те, що основи любові до людей закладаються з раннього дитинства.
На думку американських психологів (С.Чесна, Г.Кемпбелла, А.Томаса та ін.) лише любов може врятувати, як дорослих так і дітей. А.С.Макаренко зазначав, що «…діти - це життя, і життя прекрасне, і ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності».
Відродження духовності – це надійна дорога оздоровлення нації та запорука становлення державності. Через доброчинність, творення добра розвивається любов не тільки до Бога, до ближнього, а також до нації, України, родини
«… Ми, що належимо дневі, будьмо тверді, зодягнувшися в броню віри й любові, та в шолом надії спасіння».
( І посл. ап. Павла до солунян 5:8).
|
Основна ідея
|
Побудова освітнього процесу на основі науково обґрунтованої системи загальнокультурних і національних цінностей, сукупності соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, людей, природи, праці, мистецтва, самої себе, - ось основна ідея виховання.
|
Технологія реалізації ідеї
|
Суть соціального замовлення суспільства школі полягає у вихованні особистості, яка має не лише певну суму знань, умінь і навичок, а й здатна активно включитися в демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні. «Знання можуть бути купою каміння, що задавило особистість. І знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість» (В.Розов).
Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише за допомогою доцільних технологій у навчально-виховному процесі.
Багатьом відома така притча. Звернувся до монаха бідняк:
- Дай мені рибу! Я голодний. Монах мовчки віддав йому вудку. Повчальний характер притчі зрозумілий: треба давати не тільки їжу,скільки засіб її добування. Цей висновок стосується цілей та завдань, що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві. Поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними. Школа XXI століття потребує створення виховного простору, спрямованого на виховання конкурентоспроможної особистості, котра зуміє розробляти свої життєві плани, самостійно використовувати знання для розв’язання проблем. Ідеально відповідає цій потребі проектна діяльність та колективна творча справа, бо вони сприяють активному залученню й реалізації життєвих планів учнів. Проектна діяльність останнім часом все ширше входить у виховний процес.
Метод проектів привернув увагу багатьох творчих учителів. Чим зумовлена така зацікавленість?
На запитання "Чому саме проектна робота?" дам таку відповідь:
- По-перше, тому що проектна робота мотивує. Працюючи над проектом, учні проводять невеличку дослідницьку роботу з теми, яка їх цікавить. Учні займають активну позицію під час проектної роботи. Виконуючи проект, учні часто щось вирізняють, зафарбовують, про щось пишуть, розвиваючи творчість та уяву, шукають інформацію у книгах, спілкуються з іншими людьми, знаходять ілюстрації.
- По-друге, проектна робота особистісно-орієнтована. Зосереджуючи увагу на темі, учні мають можливість збагатити власні знання, порівняти свої власні уявлення з дійсністю.
- По-третє, проектна робота має загальноосвітню цінність. Більшість сучасних шкільних програм вимагають, щоб викладання предметів сприяло розвитку в учнів ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями і корисних дослідницьких навичок. Проектна робота є практичним шляхом реалізації цих виховних цілей .
- І, нарешті, проектна робота найкраще інтегрує освіту і виховання.
Таким чином, відповідно до психологічних закономірностей, учитель, працюючи за проектно-тематичним принципом, повинен цілеспрямовано (за державними стандартами), спеціально (за результатами спостережень), планомірно (плануючи щоденно), виробляти у дитини нові форми пізнання, поведінки і діяльності, що означає організацію повноцінного психічного і фізичного розвитку. Виходячи з цього, можна сформулювати визначення самого поняття проектно-тематичного навчання: це глибоке, інтенсивне і тривале вивчення дітьми (спільно з дорослими) визначеної проблеми або питання.
Дуже яскраво пройшов захист проекту «Червона калина-символ України» діти були поділені на три групи. «Фольклористи» збирали легенди, прислів’я, приказки про калину. «Юні літератори» підшуковували вірші та пісні про калину. «Народознавці» цікавилися рецептами кулінарних страв з калини та її лікувальними властивостями (шукали рецепти). Свято закінчилося цікавою презентацією у формі КВК між командами «Цвіт калини» та «Калинове щастя»
Проектна робота класу описується і в інших темах опису роботи.
Таким чином, я намагаюся:
У роботі з вихованцями застосовую не тільки активні та інтерактивні методи, а також технологію педагогічної підтримки, взаєморозуміння, співпраці.
Часто проводжу відкриті виховні заходи, присвячені видатним історичним подіям , родинні свята, брейн-ринги, театралізовані свята, поетичні години.
Цікаво пройшло родинне свято «Батько та мати – два серця гарячих», метою якого було розширити уявлення учнів про родину; викликати бажання дізнатися коріння свого роду, примножувати йогославу, виховувати бережне і шанобливе ставлення до усіх членів родини. Деякі учні підготували презентації «Родовідне дерево». У виконанні учнів прозвучали такі пісні : «Батьківська хатина»,»Батьківська пісня», «Родина, родина – це вся Україна». На святі учні декламували вірші, розказували легенди , прозвучало багато прислів’їв, приказок. Дев'ятикласники зробили висновок, що перед ними стоїть велике завдання — зберегти все те, що здобули їхні предки, примножити славу України, зробити нашу державу квітучою, могутньою, славною, щоб виконати заповітну і високу мрію минулих поколінь нашого народу. Вони із впевненістю сказали, що зможуть, адже живуть у чарівний час розквіту науки і техніки.
Змістовно було проведено свято-КТС «Україна-мальовнича й неповторна держава»
Ведучі звернули увагу на те, що свято єднає минуле із сьогоденням. Виконавці патріотичних віршів наголошували на тому, що б ми вивчали, як слід історію власного народу знали і шанували своїх героїв, як Великої вітчизняної війни, так і героїв, які гинуть на Сході.
Чи за Сталінської доби, чи в нинішній Росії, в Кремлі були переконані, що всі перемоги можливі лише завдяки московському керівництву, а доля народу, тим більше українського, не є темою для об’єктивного висвітлення та поваги до нього.
Учасники дійства вшанували пам’ять тих, хто віддав життя за мир і спокій на землі в роки Великої Вітчизняної та війни на Сході України.
Досить змістовно був проведений захід про історичне значення боротьби УПА за волю України, присвячений Дню захисників України,. Учні були залучені до патріотичної справи – підготували поетичну композицію «Козацтво та Покрова Пресвятої Богородиці».
Світ, в якому ми живемо, дуже складний. А гармонійне життя в ньому вимагає від особистості належного рівня соціальних знань, умінь, навичок, виробленої ціннісної позиції,тобто вимагає від неї набуття соціальної компетентності.
|
Форми, методи, прийоми, засоби
|
Для досягнення своєї мети використовую такі методи:
Метод імпровізації – це метод творчого самовираження, метод роботи дитини над собою, над роллю. Тут відбувається розвиток творчого потенціалу дитини, формуються навички конструктивної взаємодії, так як йде близька робота в парах, програються ситуації, розігруються картини із художніх творів , ситуації з життя.
Метод впливу – використання творів для розвитку особистості, творчих здібностей дітей. У художньому творі можна знайти повний перелік людських проблем і шляхи їх вирішення. Таким чином людина накопичує «банк життєвих ситуацій».
Методи формування свідомості (переконання, пояснення, розповідь, бесіда)
Методи організації діяльності і формування досвіду поведінки (привчання, педагогічна вимога, вправа, громадська думка, виховують ситуації).
Методи стимулювання поведінки і діяльності (заохочення (вираження позитивної оцінки, визнання якостей і вчинків) і покарання (осуд дій і вчинків, що суперечать нормам поведінки).
А також застосовую такі форми роботи, як брифінг, тренінг, екологічний десант, клуб КВК, проект, акція, брейн-ринг похід, екскурсія, презентація, експедиція, прес-конференція, захист проектів, та інші.
|
Результат застосування
|
Використовуючи ці та інші методи, прийоми виховання, я зауважила, що поступово формується у школяра здатності: приймати рішення відносно себе і прагнути розуміння власних почуттів і вимог; блокувати неприємні почуття і власну невпевненість; знати, як досягати мети найефективнішим чином; правильно розуміти бажання, очікування й вимоги інших людей, враховувати їхні права; розуміти, як з урахуванням окремих обставин і часу поводитися, беручи до уваги інтереси інших людей, власні вимоги; усвідомлювати, що життєва компетентність не має нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов'язків інших.
|
Критерії ефективності
|
Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості , яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання і є критерієм ефективності виховного процесу. Критерієм ефективності є вияв вихованості учня відповідно до запитів природи та суспільства, відповідності його поведінки вимогам правових моральних норм виховання й навчання. У загальному вигляді критерії ефективності виховного процесу можуть бути виражені у ступені вихованості підростаючої людини, ступені її навчання, у ступені мобільності її психічних процесів. Ефективність виховання — співвідношення між метою виховання і результатами, досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп.
У системі виховного процесу класного керівника виділяю певні принципи виховання. Кожний принцип є важливий взаємопов’язаним складником. їх органічне поєднання виступає запорукою ефективного створення учнівського самоврядування.
Принцип національної спрямованості виховання ;
Принцип культуро відповідності;
Принцип гуманізації виховного процесу;
Принцип суб'єкт - суб'єктної взаємодії;
Принцип цілісності;
Акмеологічний принцип;
Принцип особистісної орієнтації;
Принцип життєвої творчої самодіяльності;
Принцип полікультурyності;
Принцип соціальної відповідності;
Принцип превентивності;
Вказані принципи складають певну систему. Кожний принцип,як важлива складова системи , взаємопов’язаний з іншими , їх гармонійне поєднання є критерієм ефективного виховного процесу.
Послідовне досягнення цих принципів наближає вихователя до мети як ідеального образу вихованої особистості .
Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні відразу. Тільки з часом можна судити про результативність виховного впливу педагога, що виявляється у вихованості дітей.
У свої роботі я, як класний керівник можу виділити такі основні критерії ефективності:
|
Наукові джерела
|
Бех І.Д. Виховання особистості :у 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково практичні засади:навчально-методичний посібник - К: ”Либідь”,2003.
Ващенко Г.Вибрані педагогічні твори.-Д.,1997.
Вишневський Л. Сучасне українське виховання :Світоглядні виміри : людина і віра-Л.,1999
Виховні технології-У порядник В.Варава , В. Зоц.-К.,Ред. загальнопед газ.,2004. – 120с.-(Б-ка”Шк. світу”).
Дяченко Н.І. Сучасні виховні технології в системі роботи кл. кер. – ж. ”Класному керівникові ”- №1- 2010р. - с. 4 – 10.
Кайнова В. Проектна і науково - дослідницька діяльність – шлях до творчості //Рідна школа. 2007.-№10.-с.21-22.
Метод проектів з використанням мультимедійних технологій //Школа.-2006.-№7.-с.54-55.
Сковорода Г.Твори у двох томах. Том 1.- К:Обереги,2005
Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві :-К., 1988.
|
Висновки
|
Тож, підводячи підсумок, визнаю, що першочерговим завданням педагога в сучасних умовах є необхідність сформувати і виховати в кожному учневі, в кожній учениці, перш за все, сильну морально-духовну, життєво компетентну особистість з ясно вираженим власним «Я», здатною обґрунтовано обстоювати власну життєву позицію. Робота класного керівника пов’язана з непередбачуваними труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах формується особистість , як збагачується її духовний світ, як вона починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, коли бачиш, що твої вихованці за своїми негараздами можуть помічати проблеми інших, бути небайдужими до людей, всього, що оточує їх, і готовими в будь-яку хвилину кинутись на допомогу тому, хто її потребує, коли вони знаходять свою професійну стежину в житті, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення: мій клас – це колектив.
Сподіваюся, що діяльність моїх учнів у шкільні роки підготує їх до дорослого життя і кожен з них через роки успішно адаптується в соціумі та зуміє реалізувати себе, як особистість, професіонал, громадянин, патріот своєї держави.
Мені хочеться закінчити словами Наталії Уманців:
У щедрім слові вчителя-митця,
Що засіває зернами щоднини
Серця дітей, і молить у Творця:
«Аби лищ заврунило і вродило…»
|
Немає коментарів:
Дописати коментар