Проект “Пам’яті Небесної Сотні присвячується”

  Проект

     "Пам' яті Небесної Сотні присвячується"

                                                           Автор проекту  Купчак О.М.

                                                                   класний керівник 9 класу

                                                                   вчитель української мови і літератури
                                                                   християнської етики

                                                     

Актуальність

    Актуальність проекту доведена самим життям. Україна переживає складні часи. Незалежність, за яку боролися українці впродовж багатьох століть, наше покоління отримало, мов дарунок долі, у 1991 році без крові. Тепер її  пролито чимало, і ніхто не знає, що чекає нас попереду.

    За нашу спільну свободу, за Україну у боротьбі з агресором гинуть найкращі її захисники. Ми повинні віддати їм данину пам’яті та любові.

Мета проекту:

-   пом’янути і пам’ятати всіх,хто загинув,захищаючи рідну землю, відстоював незалежність своєї держави на Майдані та на сході України;

-         сказати всім, що ми стомилися від брехні, болю, війни і хочемо миру на Україні;

-      зміцнювати в учнів природне почуття належності до отчого краю, на прикладі учасників Майдану спонукати до роздумів про важливість, суть і коріння національної свідомості;

-    формувати активну життєву позицію, почуття патріотизму, національної гідності та гордості за свій народ та українську державу;

-         виховувати почуття національної гордості за славних земляків.

Завдання проекту:

-         створення виховного середовища для саморозвитку, самовираження і самореалізації;

-    перетворення навчально-виховного процесу в соціальний простір самовдосконалення особистості, створення умов для набуття нею індивідуального досвіду, самотворчості і посильної участі у творенні світу свого життя;

-         виявлення рівня сформованості у вихованців патріотичних і громадянських якостей;

-         впровадження активних форм, методів і видів виховної діяльності;

-         стимулювання пошуково-пізнавальної діяльності школярів.

Очікувані результати проекту:

Реалізація даного проекту дасть такі результати:

   -         виховається в учнів патріотизм, сформуються морально-ціннісні критерії;

  -    здійснюватимуться почуття патріотизму, національної гідності та гордості за свій народ і українську державу;

  -   сформуються пізнавальні інтереси школярів, їх навички і вміння збирати, досліджувати, узагальнювати і систематизувати пошуковий матеріал, активізується асоціативне мислення, творча уява і фантазія, навички виразного читання, а також сформуються естетичні смаки.

Тип проекту: творчий, виховний, колективний

Термін реалізації проекту:вересень-жовтень 2015 н.р.

За строком діяльності:короткотерміновий.

ПЛАН ДІЙ

Результати проекту здійснено:

  -         створено Дошку пам’яті “Небесна Сотня”;

  -         відвідано музей Героїв Небесної Сотні у м.Івано-Франківську;

  -     підготовлено і проведено зустріч з письменником Н.Мартинцем; опрацьовано збірку його поезій “Революція гідності”;

  -         створено відеобанк матеріалів;

  -         проведено свято-реквієм “100 хвилин пам’яті”

Свято-реквієм”100 хвилин пам’яті

(пам’яті Небесної сотні

присвячується) 

 

     

       Тема:Свято-реквієм ” 100 хвилин  пам’яті  ”(Пам’яті Небесної сотні присвячується)

        Мета:виховувати гідних громадян своєї держави, справжніх патріотів, 

викорінювати  зло,ненависть у душах підростаючого покоління,

пом’янути і пам’ятати всіх,хто загинув захищаючи рідну землю,відстоював Незалежність своєї держави на Майдані та на сході України.

    Сказати всім, що ми стомилися вже від брехні,болю, війни і хочемо миру на Україні.

    Обладнання:мультимедійна дошка,стіна пам’яті “Небесної Сотні”,прапор,на столі вишитий рушник,ікона,свічка,квіти з чорною стрічкою.

Хід свята

Вчитель. Шановні вчителі, учні, запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі низько схилити свої голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито і далі вбивають в Україні тепер, у 21столітті!

    Кожний із них мав сім'ю, батьків, друзів, мав свої захоплення, симпатії і невідкладні справи, але найбільше вони любили Україну, хотіли бачити її вільною, демократичною, чесною, бо стомилися вже від брехні, болю та війни.

    Ось пройшов, а смертей все більше і більше. Всіх нас засмучує ненависть у світі, але не втрачаймо надію! Зробімо щось для України, хай навіть маленьке!

   Дорогі діти! Виростайте гідними громадянами і патріотами своєї держави. І пам’ятаймо всіх тих, хто віддав своє життя, захищаючи рідну землю від підступного ворога.

   Наше свято-реквієм присвячується загибелі Небесної сотні та всім жертвам кривавої війни на сході України.

Кліп ”Небесна сотня” (”Пливе кача” Пікардійська терція)

Ведучий 1 Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.                                                         

Ведучий 2 Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців,які боролися за незалежність та волю України:Бандера,Шухевич…!

                                                                                                      

 Вірш "20 років Україна рідна спала"

Вірш "Моя націє!Будь незламна!"

Кліп Скрябіна "Руїна"

Учень 1 Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 2 Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні - це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!"

Ведучий 1 Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Інсценізація
Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку                                                 
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.                                                 
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."

Пісня "Заспіваймо пісню за Україну"

Ведучий 2  Старший брат…Так називали колись Росію… Знаєте в чому різниця між українцями та росіянами? Коли у них біда, ми плачемо разом з ними: ми плакали коли був Беслан, ми плакали коли зривали їхній вокзал, будинки, ми плакали, коли у них гинули мирні беззбройні люди, а коли у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналу, вони насміхались. Задорнов називав нас єврохохлами, вони обзивали салоїдами і хотіли, щоб «мочили» Майдан. Так ось: знаєте чому ми не хотіли під крило Росії, а хотіли в Європу? Тому,що в той час, коли гинули наші люди, Жириновський кричав,що пришле патронів, а Європа давала гуманітарну допомогу; в той час, коли Медвєдєв кричав,щоб президент не був ганчіркою - «треба душити Майдан», в той же час польські літаки відвозили до себе наших ранених. Тому ми і не хочемо до Росії, тому що вони вважають, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу їм невідомо. 

Ведучий 1 : Ми хочемо в цивілізоване,європейське суспільство. Пройде декілька років, і всі позаздрять вільній, європейській Україні, і ми надіємось тоді у них вистачить сили духу позбутися того, чого зараз позбуваємось ми.

Учень 6 Вірш: "Рубають все : і душі і надії" або "Українцям"

А насправді знаєте, чому в нас "забрали" Крим ,а тепер і далі     3рвуть на шматки нашу неньку - Україну ? Ми вам скажемо, чому.

Тому, що в цю секунду з якоїсь тачки на всю вулицю валить дешева російська попса.

Тому що в Києві, коли хтось просить в кафешці меню українською, на нього дивляться як на ідіота.бд

Тому, що в більшості міст шукати українську на FM-хвилях — все одно, що бавитись з револьвером у російську рулетку.

Тому, що навіть поважні, здавалося б, люди під час першої-ліпшої суперечки переходять на російські матюки.

Тому, що вишиванки ми одягаємо тільки на великі свята, Тому, що півкраїни не знає, що таке Вертеп.

Тому, що протягом останніх років 70% ефіру і ще з десятка українських  каналів займають серіали про Москву та життя в Росії .

Ведучий 1 І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Вірш "Дай нам сили"

Ведучий 2 Сьогодні Україна  робить важкий крок у краще майбутнє,з великими жертвами.А першою жертвою була "Небесна сотня"

Учень 7

Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Де вбивці зуби свої скалили, як псини…
Озброєні, слиняві, до зубів…
Ніщо, собаки, проти вільної людини.
Ніщо, проти жертовних тих голів…                                              

Болюча правда на Дніпровій кручі…                                         
Під плач сиріт, вдовиць і матерів…
Твій трон з мозолів людських, всемогучий -
В невинній крові, в Києві та у Одесі стлів...

                                                                                                

Під схлипи люду Бог тебе розсудить…
За рвані руки, ноги і лоби…
Вкраїну люд від гноблення розбудить
Геройської, відважної доби!...

 ПІСНЯ-кліп (Тіана Роз) 

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
 

Вірш "Сьогодні бачив-цілувались голуби"

Вірш "Ти бачив,як ангели в небо летіли"

Ведучий 1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Кліп "Прошу в неба і землі"(І.Федишин)

Вірш «Колись приїду до Києва..»                                             

Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
*******
Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
********
- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
********
Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати…
*******
І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-                                               
Війни в Україні не було!
********
Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
- Це стела героїв Майдану…
********
- Цікаво?... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків…Це тепер,ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…
********
Мій син промовчить і спитає останнє:
( Мов вітром холодним подуло!)
-Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?                                    


                                                                                               

Пісня "Україно,підіймись з колін"

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Вірш "Я повернуся,рідні,із бою"

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий 1 запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Ведучий 2 Героям Майдану, воїнам які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)    

 ”Красивий кліп про Україну”       

                  

 
                          Додаток 1

                Дошка пам'яті  ''Небесна Сотня''

  У вересні ми з Оксаною Мирославівною відвідали  музей Небесної сотні в Івано- Франківську. Він відкрився 11 вересня. У музеї представлені експонати що відтворюють криваві події зими 2013-2014 років, а також особисті речі "майданівців" та загиблих Героїв.

            Ідея створення музею належить івано-франківському художнику Роману Бончуку. Створення музею та підготовка до відкриття тривала майже 9 місяців. Роману допомагали волонтери, та громадський активіст, батько Героя Небесної Сотні - Ігор Гурик. У музей він передав особисті речі свого сина Романа Гурика.

            Кожна річ, представлена у музеї, несе свою енергетику. Панормне панно передає дух сотні тисяч людей. Деякі експонати відтворюють реальні події з Майдану: польова кухня, шпиталь, що облаштували у Михайлівському Соборі, барикади.

            Серед експонатів - щит, який повністю прострелений, бронежилети, серед них є й перші саморобні. У кожного з бронежилетів всередині знаходиться молитва. Також у музеї представлені каски та рукавиці майданівців, ноші, на яких переносили поранених. На деяких речах є елементи крові. Медики з Києва передали до франківського музею хірургічні інструменти та медичку сумку.

            Окрім особистих речей майданівців, у музеї представлені "трофеї", які вдалося здобути "борцям за свободу" під час сутичок із силовиками: щити, шоломи, кийки. До прикладу Ростислав Микитюк передав до музею шолом, який він відібрав у одного з франківських беркутівців під час штурму Івано-Франківської ОДА.

За словами Романа Бончука, головною метою створеня музею було зберегти пам'ять про тих, хто стояв на барикадах і ціною свого життя торував шлях для утвердження Незалежної України. Також у музеї можна побачити фото загиблих Героїв, їхні портрети, особисті нотатки, а також фото тих страшних днів.

              У музеї представлена робота Романа Бончука "Ікона Небесної Сотні", яка була намальована через три тижні після кривавого вівторка. Вона вже була представлена в Києві у музеї Шевченка. Ікону я писав 3 тижні, - розповідає Роман Бончук. - Об'єктивно такий музей робится 5 років. Я жив цим проектом. У мене не було прорабів, але були робочі, які допомагали, та студенти-волотери, які могли цілий день працювати. В мене була моральна відповідальність".

             Те, що вже створено може побачити кожен бажаючий за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 46. Музей і надалі поповнюватиметься новими експонатами.

               Також ми зібрали цікаві фотографії із музею.

                     Додаток 2

 

              Зустріч із Нестором Мартинцем

                     "Світ добра і любові"

           Нестор Михайлович передав бійцям в зону АТО 300 своїх книжок "Революція Гідності" Воякам сподобалися патріотичні вірші космачанина. Вони захотіли особисто зустрітися із автором. Автор книги поїхав на Схід з волонтерською місією.

           На зустрічі із раковецькими школярами Нестор Мартинець передав прапор від школярів зі Сходу. Про цю зустріч можна прочитати у статті "Донбас - це Україна", яку написала Оксана Мирославівна у "Слово народу".

        Пропонуємо прочитати на наступній сторінці

                        

    Додаток 3

                                                       Додаток 4

     

                                                Дев’ять років, Україна рідна спала

Дев’ять років, Україна рідна спала.
На десятий своє слово все сказала.

Щоб злодії й бандюки не керували.
До Європи, не Росії, прямували.

Бо це мрія українського народу,
Нагадались, що козацького ми роду.

Нагадались, як жили колись на Січі
Українці на землі своїй предвічній.

Козаків поляки й турки так боялись.
Що дружити вічно з ними присягались.

Тільки зрадила їх друга Катерина
Й Запорізьку Січ козацьку вщент розбила.

Та тепер знов відродились козачата,
То ж тримайтесь яничари – «беркутята»,

Козаки богатирі були, герої,
Повоюють, за родини тепер свої.

Повоюють, коли треба воювати.
Україну ворогам, щоб не віддати,

Й будуть люди, як у світі всьому жити.
Нас не буде, як предмети, хтось ділити.

Нас не будуть за ніщо  світі мати.
А дівчат не будуть в рабство продавати.

Українці свою силу показали.
Коли «Беркут» з барикаді поскидали.

Знов обличчя своє показала

Знов обличчя показала
Влада, що в агонію впада,
Що народ свій на коліна клала,
Що йому безсовісно брехала.
Піднімаймось й буде їй труба.

Знов своє обличчя показала
Влада, що із кореня бандитська,
Голосами маніпулювала
І народ свій рідний ґвалтувала,
Встанем разом – то й кінець їй близько.

Знов своє обличчя показала
Влада, вірою, що в останній раз,
Добре, щоб держава вся повстала,
Своє слово голосно сказала:
«Разом йдем – Європа жде на нас!»

                                                                          2004 – листопад 2013 рік

Витає дух свободи над Майданом…

Витає дух свободи над Майданом,
Його вже неможливо зупинить.
Вже досить, щоб знущалися над нами.
Ми прагнемо, як світ живе весь, жить.

Витає дух свободи над Майданом,
Сюди збереться люд з усіх усюд,
Вже досить, щоб знущалися над нами,
То ж піднімайся, український люд!

Витає дух свободи над Майданом,
Розноситься він по державі всій.
Європа – то наш дім. Європа з нами,
Всі на Майдан – Європа – то наш дім!..

                                                                    2004 – 22 листопада 2013 року.

Досить бути на колінах…

Досить бути на колінах
В знахабнілої братви,
Піднімайтесь, України
Вірні доньки і сини…

Щоб сказати банді: «Досить!
Більш терпіти не будем!»
Хай чудова ця осінь
У історію ввійде.

Як безцінна осінь злуки
Із Європою навік.
Тоді скінчаться всі муки,
Ми побачим радість й сміх.

І від щастя щирі очі.
Хоч зволожені, в сльозах
Ми усі в Європу хочем -
В нас туди єдиний шлях.

Хай цей шлях буде з боями,
Але він єдиний в нас,
Вийшов нарід на майдани.
Вийшов Луцьк, і Львів, й Донбас.

Добре, що ми разом стали
Проти злоби і пітьми.,
Щоби нас не проклинали
Після доньки і сини…

Досить бути на колінах
В знахабнілої братви.
Піднімайся Україно,
Мої сестри і брати…

                                                                      23 листопада 2013 року

Не сидім в теплих хатах, краяни…

Не сидім в теплих хатах, краяни.
Не загадуймо, що ще буде.
Коли вийшов СТУДЕНТ на майдани
Й за майбутнє до бою стає.

Прошу разом піднятись до бою
За Європу за краще життя.
Щоб ніхто не забрав у нас волю,
Європейське не вкрав майбуття.

Цей момент не простий, історичний,
То ж виходьмо усі на МАЙДАН,
Всіх знайомих і друзів покличмо,
Бо майбутнє потрібне всім нам.

Нашим дітям і нашим онукам,
Навіть тим, хто ще не народивсь,
Тож візьмімся всі разом за руки,
Щоб про це не жаліти колись.

Заганяють нас знов до Росії.
А там є Соловки й Килима.
Я не хочу, щоб знов наші мрії
Заморозила люта зима.

Хай весна процвітає у грудях,
Нехай думка свободи живе,
Лиш в Європі нам затишно буде.
Йдім до неї, поки ще зове…

                                                                        27 листопада 2013 року, с.Космач

Ми не ідем?..

«Ми не ідем», - Так Президент сказав,
В момент останній грюкнувши дверима,
Себе він батьком нації назвав,
Хоч нам не може бути й за вітчима.

Ми не ідем, бо так не хоче він.
Невже забрали знов у нас надію.
Вже молодь піднімається з колін.
Бо прагне до Європи, не в Росію.

Бо прагне жити так, які світ живе.
Бо панує і Закон, і Право,
Європа нас до себе все ж зове,
Щоб європейська в нас була держава.

Йому не треба, хоч вже нам давно
Рахунки в банках, де мільйони й дачі.
Народу цього цього чомусь не дано.
Та знай, цього тобі він не пробачить…

У нього ти майбутнє не кради.
Проклятим будеш і твої нащадки.
Куди народ йти хоче, то веди.
Його ти долю не вирішуй крадки.

Тож спам’ятайсь, Гаранте, зупинись.
Не слухай тих, хто хоче йти в Росію.
Нащадки, щоб не плакали колись
Й не проклинали, що забрав в них мрію.

Ти підписи у Вільнюсі Угоду,
І не виконуй Путіна наказ,
Й тоді ти станеш батьком для народу,
Й навіки – вічні об’єднаєш нас…

                                                                         27 листопада 2013 року, с. Космач

Упав студент…

Упав студент, впав на майдан безсило,
Впав справжній син вкраїнського народу,
Згадав матусю, що благословила
На Площу йти, щоб боронить свободу.

Упав студент, впав, а кийки гуляють,
Немов бажають дух свободи вбити.
А «беркутята» тупо промовляють
«Ти є бандерівець й не маєш права жити!...»

Піднявсь юнак, не впав він на коліна,
Хоча від болю в голові гуділо,
Бо знав, чекає рідна Україна
Стать за Європу і за праве діло.

Піднявсь юнак, не впав він на коліна,
Хоча від болю в голові гуділо,
Бо знав, чекає рідна Україна
Стать за Європу і за праве діло.

І кинув клич всім вийти не майдани,
Проти свавілля, що навкруг гуляє.
Бо правду хочуть закувать в кайдани,
А мрія про ЄС вже помирає.

Й піднявсь народ за покликом студента.
Піднявся проти влади та брехні.
Не хоче цього більше президента.
Що волю намагавсь втопить в крові.

Піднявсь народ, щоб жити у Європі.
А не в Росії, там вже ми були,
Піднявсь народ на заході й на соді,
Це України доньки і сини.

Всі разом будьмо, а не поодинці.
Бо до Європи спільний у нас шлях,
Всім докажімо, що ми є українці,
І це нехай залишиться в віках…

Протримайтесь ще трішки

Протримайтесь ще трішки, України
Герої. справжні доньки та сини,
Й настануть неймовірні у нас зміни,
О, Господи, ти їх побережи.

Протримайтесь ще трішки, вас благаю,
Бо, бачите, проводирі слапа.
Вони немов того не помічають,
Що зайняті вже площі й вулиці.

Що до кінця ви будете стояти.
І страху ви не маєте в очах,
Бо хочете державу будувати
На злагоді, але не на кийках.

Протримайтесь ще трішки, мої браття
І сестри, уже близько до мети,
Бо прагнуть південь, схід і Прикарпаття
В Європу, де пану право, йти.

Керівники так звані вже звіріють.
У лицемірів совісті нема,
Бо лиш брехати й красти вони вміють,
Та їх вже помінять прийшла пора.

Протримайтесь ще трішки, хоч морози
І сніг вам дошкуляють, потерпіть,
У матерів не висохли ще сльози
За побиття дітей, ото ж не йдіть

З майданів й площ, хоч будуть вам казати,
Що мріють з вами до Євроми йти,
Проводирів вже нови обирати
Потрібно, ці – то справжні є кати.  

Козацька кров пульсує в наших жилах…

Козацька кров пульсує в наших жилах,
І горді тим, що їх нащадки ми.
Козацький дух – непереможна сила.
Яку проніс народ через віки.

Ми козаки по крові і по духу.
Ми козаки, ми діти гір й степів.
Хотів хтось сіять поміж нас розлуку
Й у відповідь відчув народний гнів.

Бо нас почали знов пани ділити,
Бо легше так їм нас перемогти.
Але ми всі в Європі прагнем жити,
Туди і схід, і захід хоче йти.

Євромайдан почавсь, бо вже не в змозі
Терпіти бандитизму та брехні.
Ловити патріотів на дорозі,
Щоби убити душі молоді.

Хотіли «беркутятами» лякати,
Полилась кров, невинна лилась кров,
Та схід піднявсь і південь, і Карпати,
За волю, справедливість та любов.

Регіонали свій майдан зігнали.
Мов кріпаків зігнали, мов рабів.
Їм гроші ще й великі обіцяли,
Але любов перемогла, не гнів.

 Бо на піску не можна будувати,
Пісок розмиє з гуркотом вода,
Ніхто не хоче владу віддавати,
Але віддасть, по надійшла пора.

Щодня ми дізнаємось щось нове…
Тетяні Чорновол, славній дочці українського народу…

Щодня ми дізнаємось щось нове,
Як владні яничари діють з тими,
Хто на думку, мислення своє
Й не хоче йти знов до Росії з ними…

Хто пише правду про оцю чуму,
Що заховалась за міцні паркани.
Хай скажуть люду за яку вину
Життя забрать хотіли у Тетяни?..

Чи думали, хто руку простягав,
Що справжню українку убивали.
Що вдома чоловік її чекав
І діточки удома ждали мами…

Щоб притулитись до її грудей,
Відчути ніжну материнську ласку.
Чи, вбивці, ви не маєте дітей,
Щоб безсердечно волю так вбивали.

Не вб’єте всіх, не вистачить в вас сил.
А ти, Тетяно, справжня героїня.
Гордитись будуть донька твоя й син,
Тебе ж хай береже Свята Марія.

Ми не чекаймо , доки будуть бить.
Пора потрохи здачі повертати.
Державу треба боронить.
Про це потрібно добре пам’ятати…

                                                                                30 грудня 2013 року. с.Космач

Плаче України сивочола мати…

Плаче України сивочола мати…
Крик її рознісся ген аж до небес,
Що прийшлося сина свого поховати,…
«Боже, чом великий такий в мене хрест?»…

Я коли синочка свого народила,
То втішалась дуже, це був скарб немов…
З перших літ його я правдоньки учила
І до України рідної любов…

А тепер привезли сина в домовині,
Бо в столиці рідній волю захищав.
Я не можу знати, людоньки, донині.
Хто наказ вбивати в цій державі дав?..

До тих пір не можу знати я причину,
Щоб народу свого убивать синів.
Щоби на майданах люд на площах гинув
Від своїх вояків, мов скажених псів…

Ще звернутись хочу я до депутатів,
Доки ви будте свій народ дурить,
Доки ще героїв будуть убивати,
Знайте, що людина кожна хоче жить….

Доки ви будете слухать людожера,
Що осів в маєтках і не чує нас,
Знайте – не поможуть військо й бетеери,
Бо народу помсти наступає час.

Слухайте, що кажуть люди із «Майдану»,
Слухайте, що каже з того світу син,
Україна повністю повстала
І змести бандитів вистачить вже сил.

Прощання з батьком...

-Ти, батьку, пішов воювать за свободу.
«Бувай, - на прощання тихенько сказав,
Що кат цей відкриє вогонь по народу
Своєму, татусю, ти й в гадці не мав.

Тебе провела до автобуса, тату.
Бо мати тоді на роботі була.
Сказав мені, любий. фразу крилату:
«Іду, варіантів в нас інших нема».

Звичайно, які ще були варіанти,
Коли цар засів, мов на вічні літа.
Коли, замість того, щоб бути гарантом.
Почав забирати у сотень життя.

А інші дивились, бо з того ж корита
Себе годувати і сім’ї свої,
То ж проти народу ішли вже відкрито,
Без них вже й співать не могли солов’ї.

Бо мати вони все право давати,
Хто може у бізнесі бути, хто ні,
Кого розстріляти, а кого прощати,
На мові якій розмовляти мені…

І ти пішов тату, щоб більше на троні
Бандит не сидів, бо де в світі так є,
Тримали заручників. мов у полоні,
Щоби диктувати народу своє…

Щоби у парламенті голосувати
Убивць не чіпати, героїв – то так,
Та області цілі в державі постали,
Вже гуцул піднявся, татарин й козак…

Віддаймо шану…
Героям з «Небесної сотні» присвячую…

Пісня

Віддаймо шану тим, кого нема
Між нами зараз в цю прекрасну мить,
Кого забрав майдан, немов війна,
За ким серденько батьківське болить.

Віддаймо шану тим, чиї сини
Тримали бій у ту годину грізну.
Не дочекались бачити вони,
Що захистили ми свою Вітчизну.

Приспів:

Не маємо права про «Сотню небесну» забути,
Бо слава про подвиг їх в пам’яті буде в віках,
Загинули всі, як і наші герої при Крутах,
За наше майбутнє, за волю, в Європу за шлях…

Вітчизна оцінила подвиг ваш,
За неї ви життя поклали свої,
Ви будете завжди посеред нас,
Як з «Сотні із небесної» герої.

Приспів…

                                                                   25 лютого 2014 року, с. Космач

Чужинський чобіт нашу землю топче…

Чужинський чобіт нашу землю топче,
Захоплюючи села і міста.
-Опам’ятайся, запинися, хлопче,-
Благає Богородиця Свята.

Говориться «Не можна убивати»
У книзі з книг – у Божому письмі,
А ви йдете, теперішні пилати,
Служити не Ісусу, а пільмі.

Що ви робили б, як на вашу хату
Хтось з зброєю у певний час напав,
Щоб сльози проливали батько й мати,
Брат захистить можливості не мав.

У вас є сестри, матері і діти.
Які вас люблять й любите ви їх,
Вони повинні вам, ви їм радіти.
А не вбивати інших – бо то гріх.

Великий піст у християнськім світі.
Всі моляться до Бога як один,
Його ми діти, ми – Господні діти.
А кожен з вас є теж християнин.

То ж помолімося ми до Бога разом,
І проявімо віру та любов,
Й Він допоможе побідить заразу,
Й братами будем й сестрами ми знов.

Що нам ділить, що ми не поділили?...
І ми, і ви бандитам терпимо.
Ото ж берімо всі до купи сили,
І відсіч разом ми дамо.

Ви за волю до України станьте…

- Ви за волю до України станьте,-
Кличе нас геть втомлена душа,-
Бо в Криму російські окупанти.
Бо уже перейдена межа.

За якою втрачена свобода,
За якою ми уже не ми,
а чи це потрібне для народу.
Що недавно вийшов із війни?..

Чи цього майданів ці чекали
Від Кремля, що братом називавсь,
Щоби нашу мрію розтоптали,
Щоб над нами Путін насміхавсь…

Можновладці рідні, й ви просніться,
Досить вже посади вам ділить,
Ви на світ тверезо подивіться
І рішайте, як нам дальше жить…

Бо частини наші вже блокують,
Референдум у Криму буде,
Результати вміло підрахують
Й до Росії Крим наш відійде.

Де війська і служба де безпеки,
Що втекли геть всі, хто тільки міг,
Що в Росію випустили зека,
А за ним весь караван побіг…

Та Майдан стоїть, він все фіксує.
Хто які з вас робить помилки.
Хто його не бачить та не чує,
Може замовляти вже квитки.

Як чекаємо на кровинку свою…

Як чекаємо ми на кровинку свою,
Щоб на світ нам вона появилась.
Не для того, напевно, щоб впала в бою,
Або когось в бою вона вбила.

Ми навчаєм дітей, щоб любили вони
Щоб втішались життям щогодини,
Щоб робили усе, щоб не було війни,
І не зрадили щоб України.

І якраз той момент у державі настав,
Коли треба себе проявити,
Коли ворог-сусід на Вкраїну напав
І потрібно її боронити.

Піднялися на бій за державу сини,
Морпіхота і просто солдати солдати.
Хоча зовсім вони не готові були,
Бо не вчились вони убивати.

До сусіда в нас віра безмежна була,
Братом ніби весь час представлявся.
України у тому, напевно, вина,
Що хотіла в Європу податься.

Бо ми там вже живемо доволі давно,
Юридично оформить лиш треба.
Та говорять сусіди: «Ми вам не дамо,
А ще краще – затягнем до себе…»

Підняться весь світ, бо ми вільний народ,
У мирі з всіма ми живемо,
Яких би сусід не вчиняв перешкод,
Ми все ж у Європі будемо.

  

Великий піст

   Дорогі  друзі. Декілька разів на добу я заходжу в «Однокласники»,  щоб почитати від ВАС повідомлення, щоб переписатися з ВАМИ. Сьогодні вітаю ВАС з такими чудовими весняними святами – ПАСХИ. Бажаю всіх благ земних… Якщо я якось не так повів себе, то вибачте…. Дарую ВАМ свого нового вірша «Великий піст».

Великий піст – то є любити ближніх,
Своїх любити друзів й ворогів,
Народам так заповідав Всевишній,
Ненависть треба забувати й гнів.

Великий піст – то правді є служити,
Великий піст – то сіяти добро,
Великий піст – то з Господом вік жити,
Як би в житті нам важко не було.

Великий піст – то щира є молитва,
В якій Ісусу й Господу хвала.
Великий піст – за справедливість битва,
В якій, як меч, орудують слова.

                                                                                      18 квітня 2014 року

Великий піст

    Шановні друзі. В ці дні ми,  як ніколи,  роздумуємо про своє життя,  про своє покликання на землі… Дякувати Богу, сьогодні я написав ще одного вірша на тему Великого посту.

Великий піст нас, друзі,  заставляє
Задуматись, що чинимо в житті,
Чи Господь Бог від нас того чекає.
Щоб на землі жили ми мов чужі...

Щоб за багатство душу віддавали,
Сусідське рахували, як своє,
Щоб совістю і честю торгували,
Коли про незалежність мова йде?...

Великий піст усіх нас заставляє
Задуматись, що чинимо в житті,
Хіба за це Христос наш помирає
У муках величезних на хресті...

Хіба за те Ісус був розіп'ятим,
Щоб гризлися ми, наче вороги.
Поки живем, повинні пам'ятати.
Що в цьому світі ми усі брати.

То ж помолімся разом ми, будь ласка,
До Господа у ці скорботні дні,
Нехай смачною буде диво - паска
Й мир запанує на усій землі...

                                                                               18 квітня 2014 року, с. Космач

Для вас вже не витьохкують птахи…

                              Пам'яті тих,  хто загинув у бородьбі
                                                      за Україну в 2013-2014 роках...

Для вас вже не витьхкують птахи,
Для вас уже струмочки не течуть,
Лиш доленьку оплакують батьки,
Що квіти на могилку вам несуть,

Для вас вже тут не зацвіте весна,
І трави не шумітимуть рясні.
Щодня за вами плачуть небеса,
Про подвиг ваш співатимуть пісні.

Не знаю, винен хто у цих смертях,
Що рано ви покинули цей світ.
Що найдорожче ви - свої життя
Поклали, залишивши тут сиріт.

Своїх ви залишили матерів.
Своїх ви залишили тут дружин,
Щоб прарор український майорів,
Через роки, через століття плин.

Наш прапор буде гордо майоріти,
А подвиг ваш ніколи не забудуть.
Гордитимуться вами ваші діти,
На Україну перемоги ждуть.

Я повернуся, рідні, із бою…

     Пам’яті ГЕРОЯМ, які власним життям захистили незалежність України… Вони повинні завжди бути в наших серцях, на їхніх подвигах ми повинні виховувати підростаюче покоління. 

     Низько схиляюся перед матерями, які виховали таких синів.

                                                                                                       Слава ВАМ!!!

Я повернуся, мамо, із бою,
У віршах я  повернусь, матусю.
Захистив Україну собою
Й перед Господом цим я горджуся.

Я повернусь до тебе, матусю,
У піснях я до тебе прилину,
Перед Господом дуже горджуся.
Що за рідну державу загинув.

Ви не плачте, матусю, моліться,
Щоб душа моя була в спокою.
І такими синами гордіться.
Що Вкраїну закрили собою.

Скажіть батькові, хай не ридає,
І сестра хай не б'ється від болю,
Бо людина тут не вибирає,
А Господь назначає нам долю.

Видно, виконав своє задання
На землі, що до неба полинув.
На землі залишивши кохання,
Діточок і чарівну дружину.

Ти пробач мені, люба дружино,
Що залишив тебе з діточками,
Що до мене ідеш на могилу,
Що без мене вже ходиш стежками.

Любий Боже…

Любий Боже, я із України,
Біля Тебе гарно, як в раю.
А у нас свої стріляють в спину,
Ворогам снаряди подають.
На площадці я пісочком грався.
Поруч гралась подруга моя,
Біля нас глухий снаряд зірвався ,
Я живий, її вже нема.

Бо роздався грім, неначе з неба,
Кинув бомбу на квартал літак,
Довго я не приходив до себе,
А подруга вже десь на небесах,
Я Тебе побачив біля мами,
Ти сказав: "Тут небезпечно жить,
А подружка моя з ангелами
Буде із найкращими дружить."

Притиснув мене тоді до себе,
Й від снарядів в сторону відніс,
Мама помолилася до Тебе,
Й не могла з очей спинити сліз,
Батько плакав, як про це дізнався,
В час біди він був на блок-посту,
В Тебе він, між іншим,запитався,
Скільки ще терпіти цю війну ...

Вояки вбивають нас з Росії,
А місцеві помагають їм,
Мирний ми народ, ми гречкосії,
Ми жили тривалий час без війн.
Та серйозно захворів враз Путін,
Захотілось в нас забрать Донбас,
Каже він, що ми є "майдануті",
І пішов війною проти нас.

З Києва прийшла наша держава…

З Києва вийшла наша держава,
Народилася Київська Русь,
По свіу всьому линула слава,
Я її син й цима безмежно горджусь,

Приспів:

Кружляє птах під небесами.
Під ним розкинулась наша земля,
За неї ми до бою стали,
Щоб не вернулася знов до Кремля,

Українці - то мужні є люди,
Вас зустрінуть, як рідних братів,
Пам'ятайте ніде вже не буде
Вишиванок таких й рушників,

Приспів...

Серце моє гордістю палає,
Що в нас найкращі в світі пісні.
Ще Україна так заспіває,
Що народи долучаться всі,

Приспів...

                                                                            14 липня 2014 року, с.Космач