Свято української мови
вчитель української мови
та літератури
Купчак О.М.
Мета:
- ознайомити учнів з історією розвитку української мови, навчати правильно й бережливо ставитися до неї;
- показати красу рідної мови, її багатство, обгрунтувати важливість рідної мови для формування морально-духовного світу людини, розкрити значення в житті кожного українця;
- пробудити почуття національної гідності;
- формувати громадянський світогляд;
- сприяти вдосконаленню виразно читати поезії;
- виховувати любов до рідної мови, рідного краю, українського народу, його традицій, почуття поваги до всьогоукраїнського.
Вчитель:Доброго дня, шановна родино! Ні, я не помиляюся, сказавши саме так, бо думаю, що сьогоднішнє свято - то ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання "в сім'ї вольній, новій".
- показати красу рідної мови, її багатство, обгрунтувати важливість рідної мови для формування морально-духовного світу людини, розкрити значення в житті кожного українця;
- пробудити почуття національної гідності;
- формувати громадянський світогляд;
- сприяти вдосконаленню виразно читати поезії;
- виховувати любов до рідної мови, рідного краю, українського народу, його традицій, почуття поваги до всьогоукраїнського.
Вчитель:Доброго дня, шановна родино! Ні, я не помиляюся, сказавши саме так, бо думаю, що сьогоднішнє свято - то ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання "в сім'ї вольній, новій".
(Вносять хліб на вишиваному рушнику)
Господар: Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово...
Господиня: Шановні гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на торжество рідної мови.
Господар:Барвистість одвічна народної мови-
Це щось невимовне, прекрасне, казкове:
І ласка любові, зелена калина,
І пісня досвітня в гаях - солов'їна.
Пісня «Наша мова солов 'іна»
Господиня: Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...
Мова! А що ж таке мова? Народ говорить, що «слово до слова - зложиться мова». А ми як думаємо?
Поезія «Народження слова»
Народження слова
Буква до букви - слово вродилось,
Заусміхалось, заколосилось;
Серце зраділо слову, як брату,
Слово - це щастя, слово - це свято.
Слово до слова - думка зродилась,
З уст, ніби пісня, щиро полилась.
Ніжна, красива, мудра, крилата;
Думка - це радість, думка - це свято.
Вчімося, друзі, слово любити,
Слово до слова - й думка сповита.
Люди без думки - птиці безкрилі,
З думкою люди мудрі й щасливі.
Господар: А чи відомі вам вислови видатних людей про мову?
1. Мова - коштовний скарб народу(І. Франко).
2. Мова - це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі
плекатимемо її(О. Гончар).
3. Слово, як і злак хлібний, виростає з тієї землі, на якій живеш і в яку
ляжеш (І. Федорів).
4. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє
рідне слово, - це людина без роду й племені(В. Сухомлинський).
5. Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її,
розвиваймо її(М. Рильський).
6. Мова - одне з чудес, за допомогою якого люди передають найтонші
відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його
історію(3 журналу).
7. Слово - найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої
рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним - велике
мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити
її(В. Сухомлинський).
8. Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
9. Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана, материнська мово!
Господиня: Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не викликає поваги й до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, у них материнська ласка і любов, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.
Господар:Щоб виросло і не змарніло,
Щоб тяженько не хворіло,
Сили й розуму набралось,
Своїх батьків не цуралось.
Колискова пісня.
Господиня: Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Поезія «Говорити - це значить жити».
***
Говорити - це значить - жити.
Як я можу багато сказати!
Можу словом тобі посміхнутися,
Приголубить, в коханні зізнатися...
І вишіптують ніжністю губи
Найпрекрасніше слово - мати.
Тільки б доля була ласкава
І відміряла літ багато,
Щоб ту мову не відібрала,
Що для мене - найбільше свято!
Господар: О мово рідна!
В рідній хаті,
Як джерело із глибин,
В голодні дні, у дні багаті,
І на вогні, і при багатті,
Ти від колиски до труни.
Поезія «До мови»
До мови
Вона одна у нас така –
Як вірна шабля у Сірка
І як надія у Богдана,
Як віри праведна рука...
І серця, і небес дістане
Не одцурайтеся моєї мови
Ні в тихі дні, ні в дні зимові,
Ні в дні підступно мовчазні
Коли стоїш ти на крутизні...
Не одцурайсь, мій сину, мови –
У тебе іншої нема.
Ти - плоть і дух - одне - єдине,
Зі словом батьківським - Людина,
Без нього - просто плоть німа,
Без мови в свiтi нас – нема!
Поезія «Рідній мові».
Рідній мові
Щоб тобі суджено, мовонько - мово, -
Тріумф безсмертя чи смерч забуття?
Чи тебе втягнуть у шати любові,
Чи розіпнуть,т як Ісуса Христа?
Матимеш друзів - відважних і щирих,
Чи фарисеї тебе продадуть,
Ті, що, сказившись од власного жиру,
В очі - сміються, поза очі - б'ють?!
Що тобі суджено, мовонько - мово?
Квіте мій, смутку мій, радість моя?
Чи тебе вдягнуть у шати любові,
Чи розіпнуть, як Ісуса Христа?
Господиня: Коли забув ти рідну мову -
біднієш духом ти щодня;
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до пня.
( Під музику реве та стогне)
Господар: А скільки разів вороги намагалися знищити нас, заборонивши нам розмовляти рідною мовою?Послухайте «Календар долі» рідної мови.
1. 1720 р. - Указ Петра І про заборону друкування в Малоросії будь - яких книг, не узгоджених з великоросійськими.
2. 1753 р. - Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво - Могилянській академії.
3. 1789 р. - розпорядження Едукаційної комісії Польського сейму про закриття українських церковних шкіл та усунення української мови з усіх шкіл.
4. 1817 р. - постанова про викладання в школах Західної України лише польською мовою.
5. 1863 р. - Циркуляр міністра внутрішніх справ Валуева про заборону видавати підручники та інші книги українською мовою, якої «не било, нет і бить не может».
6. 1864 р. - Статут про початкову школу: навчання має проводитись лише російською мовою.
7. 1876 р. - Указ Олександра II (Емський указ) про заборону ввозу книжок, друкування, сценічних вистав та друкування текстів до нот українською мовою.
8. 1908 р. - Указом Сенату Російської імперії україномовна культура і освітня діяльність оголошена шкідливою.
9. 1924 р. - Закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, судах і школах Галичини.
10. 1938р. - Постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках Радянського Союзу».
11. 1958р. - Положення про вивчення другої мови «за бажанням учнів і батьків».
Як бачимо, російську мову на Україні треба було вивчати обов'язково, а українську - хто як захоче.
Поезія «Ти зрікся мови рідної»
Ти зрікся мови рідної
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від дотику твого зів 'яне!
Ти зрікся мови рідної. Твій дух
На милицях жадає танцювати.
Від ласк твоїх закам'яніє друг
І посивіє рідна мати!
Ти зрікся мови рідної.
Віки Ти йтимеш темним, як сльота осіння.
Від погляду твого серця й зірки
Обернуться в сліпе каміння.
Ти зрікся мови рідної.
Ганьба Тебе зустріне на шляху вузькому...
Впаде на тебе, наче сніг, журба –
Її не понесеш нікому!
Ти зрікся мови рідної.
Нема Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма, -
В твій слід він кине сміх - погорду!
Ти зрікся мови рідної.
Тобі Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від дотику твого зів'яне!
Поезія «До українців»
До українців
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день Коли ми, українці, забули, що ми - українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість - в серцях, а не лише у крамничних вітринах, І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Поезія «Хіба ти українець?»
Хіба ти українець?
Хіба ти українець, як у тебе
Погас наш дух, як вогник у вікні? –
Тобі вже й мови рідної не треба,
Клянеш народні звичаї й пісні.
Чому(хоч знаєш) злий ти до нестями?
Чому (хоч знаєш) змучений украй?
Бо не співав ти пісні з колосками,
Не плакав із Марусею Чурай.
Не припадав душею до калини,
Не чув зітхання рідної землі,
Байдужий був до болю України,
Коли її душу ранили жалі.
Вона, як мати, горнеться до тебе,
а ти четверту заповідь забув,
І - ні землі, ні батьківського неба;
Ти в совісті на сповіді не був, -
Хіба ти українець?..
Господиня: Не цурайсь, мій сину, мови -
У тебе іншої нема...
Господар: Український народ почув цей заклик. І тепер звучить, співає і танцює на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику, живе у високій мрії, у чистому коханні, бо вона на рідній, своїй землі, вона - у себе вдома!
Звучить у записі пісня О. Білозір «Україночка».
Чотири дівчини в українському одязі виконують танець.
Поезія «Як довго ждали ми своєї волі слова...»
***
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось вона співа, бринить.
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п'янить
Як довго ждали ми... Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
В землі віки лежали мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна...
Цвіти і сяй, моя державна...
Пісня «Рідна мова» (на мелодію пісні «Моя Україно»).
Рідна мова
В кого на чужині
Душа в смутку мліє,
Той згадує край свій,
Де друзі й сім'я,
Свою рідну мову,
Як матінку милу,
Як сонячну долю,
Як спів солов'я.(2 р.)
Від Чорного моря
По самі Карпати
Звучить наша мова
І квітне земля.
Дзвени,рідна мово,
Ти пісне співуча,
Даруй людям радість,
Веселко моя.(2 р.)
Від Сяну до Дону
І десь у Сибірі
Звучить наша мова,
Як спів солов'я.
Дзвени, рідна мово,
Ти матінко мила,
Неси оцю пісню
В чужії края.(2 р.)
Поезія «Мово українська».
Мово українська
Мово українська, мово моя мила,
Ти уся із співу весняних дібров;
Ясна - як усмішка, чиста - як сльозина.
Ти моє найбільше щастя і любов.
Я до тебе, мово, так горнуся щиро,
У слова вслухаюсь рідні і прості.
Мово моя, мово - найдивніше диво.
Ти моя молитва в радості й журбі.
Я тебе, кохана, в душу увібрала
Разом з материнським щедрим молоком,
Ну а ще з піснями, що їх так співала
Матінка, схилившись над моїм чолом.
Мово моя, мово, мовонько шовкова,
У вінку біленькім - світла і легка.
Ти для мене завжди бажана й святкова,
І мене без тебе на землі нема.
Господар: Сміється сміх, горить на рукаві.
Сміється так дитинно, сторичинно.
Сміється українно - ми живі,
І карим сміхом двері в світ розчинено.
Господиня: Сміється розум. Аж пашить крилом.
Сміється дотеп, смутком перемитий,
Добро сміється над горбатим злом,
А доки ми сміємось - будем жити.
Наш народ дуже любить жартувати. Тож давайте і ми пожартуємо.
Пісня «Ти до мене не ходи».
Не знає
-Ти вмієш читати?
-Вмію.
-А яка це буква?
-А я буквів не знаю.
Музика
Непорозуміння
-Андрійку, що ти малюєш?
-Крису.
-Щось не дуже схоже на «крису».
-Так це не криса, со миса, а та со димить...
Музика
Лист
-Що ти Івасику робиш?
-Пишу листа Галочці.
-Так ти ж писати не вмієш!
-Та то нічого. Галочка читати не вміє.
Музика
***
-Куди це ти ходив, Мартин?
-Ходив по басло в багазин...
-Ну, а гугнявиш ти для чого?
-Бо в дощ пробокли в бене доги...
Музика
***
-Мамо, чому не їздить мій трактор - питає Сергійко.
-Батарейки сіли. Підем купимо нові.
Сергійко зітхнув:
-Не треба. Це буде дуже довго. Хай краще повстають оті, що сидять.
Музика
На уроці мови
-Ось речення: «Кінь тягне віз». Це активна форма. А як буде пасивна форма?
-Віз тягне коня.
Сина питає батько:
-Ну, що ти сьогодні одержав?
-Чотири!
-А чому так мало?
-Та в нас було всього чотири уроки.
Музика
***
На уроці мови діти пишуть твір «Моя майбутня професія». Хтось хоче стати лікарем, хтось - космонавтом, хтось - пожежником. А Івасик- Дідом Морозом.
-Але чому? - питає вчителька.
-А тому! Класна робота: тиждень попрацював - і цілий рік вільний.
Музика
-Івасику, чому в тебе в диктанті такі ж помилки, як у твоєї сусідки по парті?
-Таж нам одна вчителька диктувала.
Музика
***
Приходить син «нового українця» зі школи. Батько бере зошит сина:
- Що таке? Чому двійка? Тут же написано «Класна робота»!
Музика
Виховний момент
- Знову двійка?! - батько грізно дивиться у щоденник сина.
- За що?
Сина питає батько:
-Ну, що ти сьогодні одержав?
-Чотири!
-А чому так мало?
-Та в нас було всього чотири уроки. Музика
***
На уроці мови діти пишуть твір «Моя майбутня професія». Хтось хоче стати лікарем, хтось - космонавтом, хтось - пожежником. А Івасик- Дідом Морозом.
-Але чому? - питає вчителька.
-А тому! Класна робота: тиждень попрацював - і цілий рік вільний.
Музика
***
-Івасику, чому в тебе в диктанті такі ж помилки, як у твоєї сусідки по парті?
-Таж нам одна вчителька диктувала.
Музика
***
Приходить син «нового українця» зі школи. Батько бере зошит сина:
- Що таке? Чому двійка? Тут же написано «Класна робота»!
Музика
Виховний момент
- Знову двійка?! - батько грізно дивиться у щоденник сина. - За що?
- Н-не знав …
- Ось як зараз візьму ремінця, то миттю пригадаєш, чого не знав!
- Карт не знав.
- Ну ти даєш, синуля!.. .Я думав, ти хоч у цьому щось таки петраєш.
- Та то не ті карти, в які ми з тобою грали в підкидного. а з
географії. учителька веліла показати Китай…
- А ти що, там був, що маєш знати?
- І я їй так сказав.
Музика
Зрозуміла по – своєму
Батько глянув у щоденник
І питає; «Грицю,
Це ж за що тобі учитель
вліпив одиницю?»
Гриць згнітився і промимрив
так, що ледве чути:
«Та… то я … не міг сьогодні…
кореня добути».
«Ой лелечко! Чи ви чули? –
Обурилась мати. –
Вже дитину заставляють
Коріння тягати!»
Пісня «Там під вишнею».
***
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці
Має гроші- не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавщиця: - Что? Чєво?
Я не понімаю.
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлік здесь,
Єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв І нахмурив брови:
- На Вкраїні живете Й не знаєте мови...
Продавщиця теж була Гостра та бідова:
- У меня єсть свій язик,
Ні к чєму мне мова!
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика І не знає мови.
(П. Гпазовий)
Вчитель:А зараз давайте проведемо невеличкий конкурс
Знавців рідної мови. За кожну правильну відповідь учасникам вручають «призи» - трикутники чи кружечки, вирізані з кольорового паперу. Хто більше їх назбирає, той і переможець.
Поезія «Збережім цю мову!»
Збережім цю мову!
Збережім цю мову!
Вона того варта!
Милу і чудову
ЇЇ вчити варто.
Говорім красиво,
Щоб кохане слово
Стало справжнім дивом –
Дивом волошковим.
Говорім, друзі,
Правильно і просто,
Щоб жилось не в тузі,
Не було тривожно.
Мові нашій рідній
Мові нашій любій;
Говорімо гідно,
Ми ж бо мудрі люди.
Не ламаймо слово,
Не верзім дурниці,
Не робімо з мови
Суржик- небилицю.
Мова ж така гарна,
Вона душу має;
Трудиться не марно,
Хто її вивчає,
Хто, немов дитину,
ЇЇ щиро любить;
Мов тую милу
Тільки той загубить,
Хто її боїться
І не розуміє,
Хто словесне сміття
Замість неї сіє.
Не цураймось мови,
Вчімось розмовляти,
Щоб слова чудові
Вміли оживати;
Щоб усім народам
Піснею звучала
Мова наша горда,
Мова величава.
Вчитель:на цьому наше свято закінчується. Нам би хотілося, щоб воно залишило у ваших душах гордість за нашу Батьківщину, радість і щастя від українських пісень і хоча б краплиночку гордості за те, що маємо таку
чудову, мелодійну мову.
У народі кажуть, що саме в молитві заковане розуміння будь - якого явища. То нехай прозвучить молитва до мови, яку написала Катерина Мотрич! Послухаємо і замислимося, хто ми є на цій землі без мови!
(Звучить музика, пісня «Господи помилуй нас» Т. Петриненка. Дівчата з свічками в руках читають молитву.)
Учениця 1: Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан - зілля; з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.
Учениця 2: Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, ганьби. Ти висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнищем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той.
Учениця 3: Мово наша! Яничарами в степу піймана, в дикий кривавий ясир ординцем погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на торжищі продана. Мово наша! Предчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішена дітьми - покручами.
Учениця 4: Стражденнице, великомученице наша, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором розтоптана, стонадцять раз розстріляна, чорнобильською смертю засіяна.
Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас грішних й не ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки Тебе вигнано, вернися до нашого краю.
Учениця 5: Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!
Забуяй вічним і віщим Словом від лісів - до моря, від гір - до степів. Освіти від мороку і освіти святу Україну, порятуй її на віки!
Господар: Збережемо ж її, нашу мову, пісню для наступних поколінь, щоб і вони могли гордитись тим, що українці, і були вдячними тим, хто зберіг нам її.
До нових зустрічей!
Немає коментарів:
Дописати коментар